17.09.2014
Під Донецьком героїчно загинув випускник Національного гірничого університету Олександр Петрушев
Богородице Діво Свята,
Не дай Україні страждати,
Дай сили розуму і мудрості
Ту війну страшну подолати.
(Л.Бульчак «За Україну»)
Олександр Петрушев був людиною з цікавим і непростим життєвим шляхом. Його військова кар’єра розпочалась зі служби у 1988 році в Афганістані (місто Кандагар), а продовжилася на острові Ітуруп на кордоні з Японією (південніше Сахаліна).
Зі скупих рядків біографії відомо, що Олександр Валентинович повернувся до рідного Дніпропетровська і вступив до Національного гірничого університету (тоді Дніпропетровський гірничий інститут). Закінчив ВНЗ у 1993 році, отримавши спеціальність на електротехнічному факультеті. Десять років працював електриком на Нижньодніпровському заводі, а потім став приватним підприємцем.
Олександр Петрушев заслужив багато нагород: медалі «За бойові заслуги», «От благодарного Афганского народа», «70 лет ВС СССР », «Захисник Вітчизни», нагрудний знак «Воїн – інтернаціоналіст», «20 років виводу військ з Афганістану», «25 років виводу військ з Афганістану». Нікого не здивувало, що в квітні 2014 року патріот України О.В. Петрушев вступив до батальйону «Дніпро», який брав участь у найгарячіших місцях АТО.
З травня до серпня 2014 року Олександр був командиром розвідувально-штурмової групи, брав участь у штурмі села Карлівка і його звільненні, у звільненні міста Авдіївка та околиць Донецька. В кінці літа його представили до нагороди, але, на жаль, отримати її сміливець не встиг. Він загинув під Донецьком 12 серпня (в Мар’їнському районі між селом Кремінець і поворотом на станцію Мандрикіно). Олександра Валентиновича поховали на кладовищі у селі Діївка під Дніпропетровськом.
Важко віднайти слова, які б втішили зараз родину справжнього героя України – дружину Ольгу Олександрівну та сина Олега. Співробітники і студенти гірничого щиро співчувають родині загиблого, для них честь, що Олександр Петрушин - випускник НГУ, патріот і захисник України.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях, їхні імена передають від покоління до покоління і переповідають про їх подвиги, пам’ятають про них, дякують їм за мужність, самопожертву і безмежний патріотизм. Слава Україні!
Дарина Бутко, ІАЦ НГУ
Фото з особистого архіву Олександра Петрушева
