26.12.2012
ЙОГО ЖИТТЯ - «ZLOTA ODZNAKE»
Професору НГУ Миколі Андрійовичу Дудлі виповнюється 75 років
Важко знайти в НГУ співробітника, котрий не знає професора Дудлю. Особисто мені приємно писати про цього чоловіка, бо він з великою повагою ставиться до журналістів, як, між іншим, і до всіх людей. Микола Андрійович завжди приходить з гарними новинами, тому статті виходять надзвичайно цікавими. Ось і цього разу пан Микола став першим, хто переступив поріг прес-центру на день святого Миколая, причому з подарунками. Тож вітали не ми його, а він нас.
Повезло відразу двічі
Микола обрав професію ще під час навчання у старших класах Дмухайлівської середньої школи, коли прочитав 800-сторінкову книгу «Геологи». Сповнений романтики, юнак з саморобною дерев’яною валізою вирушив підкоряти світ. Спочатку доля закинула його в Новочеркаський політехнічний інститут, де він був зарахований на Механіко-машинобудівний факультет. Провчився там рівно місяць і в нападі ностальгії за Україною і малою батьківщиною повернувся до Дніпропетровська. Закінчив Дніпропетровський гірничий технікум. До речі, навчався одночасно з відомим на весь Радянський Союз співаком Йосипом Кобзоном, який вже під час навчання за спеціальністю «Геологія» часто виступав і славився гарним голосом.
Випуск за спеціальністю «Розвідувальне буріння», яку отримував Микола Андрійович, був великим – 275 чоловік, з них п’ятеро закінчили навчання з відзнакою, і всіх направили на навчання в гірничі вузи. Герой нашої розповіді обрав найближчий – ДГІ, але треба було скласти два іспити (математику письмово й усно). У цей час до інституту вступало 198 медалістів і відмінників технікумів з відзнакою. З них зараховано було всього 44 особи, у тому числі й Миколу, тобто, будемо вважати, що йому повезло.
Вже на першій лекції він познайомився з професором Є.Ф. Епштейном , який у цей час очолював кафедру техніки розвідки. Ця висококультурна людина прекрасно знала свою справу, вміла зацікавити студентів, як каже Микола Андрійович, за всіма параметрами Євген Федорович був справжнім професором. І це стало другим везінням, бо Епштейн виявився тією провідною зіркою у житті Дудлі, яка й привела його до найбільших життєвих досягнень.
Не перо пише, а розум
Після закінчення вузу інженер-геолог Дудля п’ять років працював на Донбасі у геологорозвідувальних експедиціях, а потім Є.Ф. Епштейн запропонував вступати йому в аспірантуру, конкурс до якої тоді був три бажаючих на місце. Микола Андрійович зараз єдиний на кафедрі за всі 80 років, хто захистив дисертацію достроково. Його просто відчислили з аспірантури у зв’язку з достроковим захистом кандидатської дисертації. Науковими керівниками були професори Є.Ф. Епштейн і завкафедри хімії Л. В. Корчагін. Як вважає Микола Андрійович, це надзвичайні особистості, два наукові світочі, дуже різні за характерами, але коли сходилися разом, то можна було вирішити всі питання.
Після захисту працював асистентом, доцентом, а з 1990 року – професором кафедри техніки розвідки родовищ корисних копалин. З Євгеном Федоровичем у 1975 році вони підготували й видали спільний навчальний посібник, що стало гарним початком у житті Дудлі як автора багатьох наступних підручників і монографій. Після цього Микола Андрійович надрукував кілька підручників, які присвятив пам’яті своїх вчителів – професорів Є.Ф. Епштейна і Л.В. Корчагіна.
Зараз професор Дудля має у своєму заліку більше 250 наукових праць, у тому числі 40 підручників, монографій і навчальних посібників для гірничо-геологічних вузів, 12 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Їх тематика присвячена розробці техніки та технології буріння свердловин, підземному зберіганню газу і охороні навколишнього середовища. Такій інтенсивній праці над створенням книг не завадила не менш інтенсивна робота на посаді заступника декана, декана заочного факультету НГУ і водночас відповідального секретаря приймальної комісії упродовж досить тривалого часу. .
З усього арсеналу видань Микола Андрійович виділяє такі: «Буровые машины и механизмы» (1985 рік видання), «Основы проектирования буровых машин и механизмов» (1990 ), «Автоматизація процесів буріння свердловин (російською і українською мовами, 1987), «Промивальні рідини в бурінні» (2011), «Охорона навколишнього середовища» (у співавторстві з Геннадієм Півняком і Антонієм Зембою, 1990). Особливо дороге для автора видання «Промывочные жидкости в бурении» (2001), випущене в Росії у співавторстві з учнем – Олександром Третяком, нині професором, завкафедрою буріння свердловин Новочеркаського політехнічного університету. Це основний методичний посібник з підготовки фахівців даного напряму як у Росії, так і в Казахстані. 2012 рік увінчався виходом ювілейного 40 підручника - «Процеси підземного зберігання газу» у співавторстві з завкафедрою транспортних систем і технологій професором Л.Н.Ширіним і доцентом Е.А. Федоренком.
Далекий шлях, та ближній друг
У радянські часи ДГІ славився своїми випускниками, але міжнародною діяльністю не міг хвастнути, бо Дніпропетровськ довгий час був «закритим» містом. Все почалося у 1986 році з відрядження Миколи Андрійовича до Польщі на курси підвищення кваліфікації. У Краківській гірничо-металургійній академії (КГМА) запримітили кмітливого українця і почали щороку запрошувати до участі в міжнародній науково-технічній конференції «New Methods and Technologies in Petroleum Geology, Drilling and Reservoir Engineering» (Польша).
Добре знайомство і наукова дружба з ад’юнктом КГМА Антонієм Зембою дали рясні результати: статті у співавторстві з ним у польському академічному журналі «Архіви гірництва» на тему застосування нових промивальних рідин при бурінні свердловин і видання спільних монографій. Досить скоро спілкування Дудлі й Земби переросло у міжнародне співробітництво двох споріднених вузів – ДГІ-НГУ й КГМА, а сам Дудля отримав «підпільну кличку» польський кардинал.
У Польщі Микола Дудля знайомиться з ректором Політехнічного інституту (м. Монс, Бельгія) Букеньйо і завкафедрою буріння професором Брішем. Відбувся обмін делегаціями між ДГІ і бельгійським вузом. Іноземців дуже цікавила технологія підземної газифікації вугілля, оскільки поблизу Монса працювало п’ять вугільних шахт. І хоча серйозна співпраця з бельгійцями не склалася через різні причини, але багато чому навчила у спілкуванні з іноземцями.
У 2005 році Дудля починає налагоджувати співробітництво з Китайським геологічним університетом. Блискучі дипломатичні здібності і спілкування з професором Янь Тайніном зробили свою справу і дуже скоро щирий українець став у Китаї майже «своїм». Упродовж 2005-2010 рр. професори видали три підручники на тему автоматизації процесів буріння. У 2007 році український професор прочитав китайським студентам-геологам чудові лекції з буріння свердловин в ускладнених умовах, а у 2012 р. побував у Китаї на грандіозних міжнародних науково-технічних конференціях, звідки привіз грамоти за доповіді, які ввійшли у десятку найкращих серед 320.
Професор Дудля розповідає: «Доля звела мене з хорошою людиною, фахівцем своєї справи, завкафедри буріння нафтових і газових свердловин та геоінженерії Казахстанського технічного університету – професором Г.Б.Хаіровим. Університет заснований Тоні Блером і президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим, і веде підготовку фахівців з геологорозвідувальної справи, у тому числі буріння нафтових і газових свердловин. Він запропонував мені відвідати Алмати на день його 60-річчя. Я туди поїхав і подарував йому рукопис книги, яка називається «Промывочные жидкости при бурении скважин». Книга так зацікавила казахських науковців, що була надрукована в університеті в двох томах. На жаль, мій колега з Казахстану нещодавно помер і таким чином ця гілка зв’язків обірвалася. ..»
Талант не приховаєш
Звичайно, багаторічна наукова діяльність в НГУ, постійне членство в оргкомітеті міжнародної науково-технічної конференції «New Methods and Technologies in Petroleum Geology, Drilling and Reservoir Engineering» (Польща) , творчі зв’язки із вченими Росії, Польщі, Китаю, Чехії, Словакії, Казахстану, Німеччини, США приносять, за словами професора Дудлі, задоволення і користь. Його досягнення в науково-технічній і педагогічній діяльності відзначені знаками «Шахтарська слава» трьох ступенів, «Відмінник розвідки надр СРСР», почесними грамотами Мінвуглепрому, Міністерства геології і Міністерства освіти і науки України, Мінвузу СРСР. Його вибрано академіком AKADEMY OF ENGINEERING IN POLAND і Української екологічної академії наук. Лауреат премій Міносвіти і науки України й двічі лауреат НГУ у галузі освіти й науки, заслужений працівник нафтової й газової промисловості Польщі, його нагороджено знаком «ZLOTA ODZNAKE» цього відомства.
Окремо треба сказати про медаль MINISTERSTWA EDUKACJI NARODOWEJ «Za szczegolne zaslugi dla oswiaty i wychowania,», затверджену у 1893 році королем Речі Посполитої Казимиром Ш з умовою, що іноземцям її не вручатимуть. А Дудля заслужив і став другим іноземцем (після ректора НГУ професора Півняка Г.Г.), кому її дали! Серед інших відзнак пана Дудлі - знак Петра Могили, медаль ім. В.І Лучицького, медалі і грамоти ректорів НГУ і КГМУ.
Рікою тихоплинною, але повноводною пливе життя нашого героя. Приходять інколи щемливі спогади про нелегке босоноге дитинство удвох з мамою, про розлуку з вірною дружиною, яка пішла у вічність. Але, як говорить Микола Андрійович, гріх скаржитися, бо доля подарувала йому двох прекрасних доньок, трьох онуків і двох правнуків. А щодо наукової діяльності – скільки ж хороших людей зустрілося! І невипадкове призначення - трудися саме у Національному гірничому університеті. Безкрає поле діяльності тут. Є розуміння і підтримка ректора, колег. І головне – є бажання працювати і працювати на терені улюбленої справи.
Валентина Шабетя, ІАЦ НГУ
