20.12.2011
В Париж разом з Олександром Ратнером
У Центрі культури української мови ім.О.Гончара пройшла презентація книги Олександра Ратнера «Раз Париж, два Париж…». Для Олександра Григоровича відвідини Національного гірничого університету стали вже доброю традицією. Серед гостей імпрези була директор видавництва «Ліра» Оксана Нечай, а також муза поета - дружина Марина.
Його поезія це завжди цікаво, гостро і актуально про те, що є в житті кожного - політика ("может умником слыть дебил", "президенты переписывают историю исключительно под себя"), творчість ("поезія должна бать грозной, как гроза»), соціальні явища ("покуда властвует дебильность, стабильна только нестабильность") і навіть про братів наших менших ("мне твоя дороже морда больше всех знакомых лиц"). Зокрема, під час презентації всі бажаючі ознайомились з давно вже відомими віршами Ратнера, а також з його перекладами творів Дмитра Павличка та Олеся Гончара.
За словами самого автора, він добре володіє українською мовою (про що свідчать переклади українських класиків), але його авторська творчість залишається російськомовною.
Творче життя Олександра Ратнера подарувало йому безліч цікавих зустрічей – з родиною Ніки Турбіної (внаслідок чого народилася книга «Чтобы не забыть» - збірка невиданих творів Турбіної, записки у прозі), Олесем Гончаром, Дмитром Павличком, Михайлом Жванецьким, Евгенієм Євтушенко. Серед своїх вчителів, Ратнер називає Дмитра Кедріна – людину, що вплинула на його творчість. З дружиною Кедріна автор і досі підтримує дружні стосунки.
Олександр Ратнер не тільки поет, але і прозаїк – в його арсеналі є прозові твори. Але можливо, через те, що вірші він пише все життя, проза є більш складним і ще не вивченим етапом творчості.
Під час презентації студенти НГУ прочитали улюблені вірші Ратнера – кожен на свій смак. Глядачі мали змогу отримати відповіді на будь-які запитання, почути нові та добре відомі поезії, сфотографуватися з автором.
Олександр Ратнер подякував аудиторії за дружній прийом й запевнив, що такі зустрічі для нього важливі, і кожному він подарував частинку чогось світлого.
Дарина Бутко
